Эта штука меня всё больше пугает

what language is this:

use std::io;
use std::io::BufRead;

fn add_to_top(v: &mut Vec<i32>, val:i32, max_len:usize) {
    let mut pos : usize = 0;
    while pos < v.len() {
        if v[pos] < val { break }
        pos+=1
    }
    if pos < max_len {
        v.insert(pos, val);
        if v.len() > max_len {
            v.truncate(max_len)
        }
    }
}

fn main() {
    let mut cur : i32 = 0;
    let mut top = Vec::<i32>::new();
    for line in io::stdin().lock().lines() {
        match line.unwrap().trim() {
            "" => {
                add_to_top(&mut top, cur, 3);
                cur = 0
            }
            l => {
                let v : i32 = l.parse().unwrap();
                cur += v
            }
        }
    }
    add_to_top(&mut top, cur, 3);

    println!("{}", top.iter().sum::<i32>())
}

This is Rust.

Write a poem about quantum mechanics in the Dr. Seuss style

Oh, the quarks and the gluons,
so tiny and small,
they bind together atoms,
and build up the wall.

With bosons and fermions
we'll form a strong chain,
of forces and particles

СЯУ про нового персонажа в Дилберте

Artem Cheh
"Я нещодавно прочитав в когось про безцінний досвід народу, що здобувається кров‘ю наших мужніх лицарів. Це така безглузда і пафосна гнома, що хочеться затулити вуха і вити. Взагалі від цього їбучого пафосу хочеться стріляти по своїх. Ну так, суто для безцінного досвіду. Безцінний досвід це подорожі до Мачу-Пікчу, це Шлях святого Якова і стажування в МакДональдз. Війна, смерть і мільйони травмованих це трагедія, руїна і рана. Це дорога назад, в неоліт, до дегуманізованого суспільства, економічного колапсу і культурної депресії. Жодні війни ніколи нічого хорошого не приносили, жодні національні трагедії ніколи нікого не підіймали з колін. Цей безцінний досвід - чорна вирва, з якої доведеться вибиратися ще не одному поколінню.